Рокитнівський район
| Рокитнівський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Колишній район на карті Рівненська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Рівненська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 5625000000 | ||||
| Утворений: | 1940 | ||||
| Ліквідований: | 17 липня 2020 | ||||
| Населення: | ▲ 57 932 (на 1.01.2019) | ||||
| Площа: | 2350 км² | ||||
| Густота: | 22,8 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-3635 | ||||
| Поштові індекси: | 34200—34276 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | смт Рокитне | ||||
| Селищні ради: | 2 | ||||
| Сільські ради: | 14 | ||||
| Смт: | 2 | ||||
| Селища: | Рокитне, Томашгород | ||||
| Села: | 37 | ||||
| |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Кінчур Анатолій Андрійович | ||||
| Голова РДА: | Мініч Віктор Григорович[1] | ||||
| Вебсторінка: | Рокитнівський район Рокитнівська РДА Рокитнівська райрада | ||||
| Адреса: | 34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 13 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Роки́тнівський райо́н — колишній[2] район на північному сході Рівненської області України. Рокитнівський район найбільший за площею район Рівненської області, а також входить у десяток найбільших районів України. Районним центром Рокитнівського району є селище міського типу Рокитне (до 1922 року — Охотникове). Залізнична станція Рокитне-Волинське. Через селище протікає річка Бунів.
Район розташований у східній частині Рівненської області, у західній частині правобережного Полісся і займає територію 2,4 тис. км² (12 % від загальної території області). Відстань до обласного центру міста Рівне — 133 км. Район межує із 4 сусідніми районами Рівненської області: Дубровицьким, Березнівським, Сарненським та Олевським районом Житомирської області. За адміністративно-територіальним поділом район включає 40 населених пунктів: 2 селища міського типу та 38 сільських населених пункти.
| Дубровицький район |  Білорусь
|
|
| Сарненський район | 
|
Житомирська область (Олевський район) |
| Березнівський район | Житомирська область (Новоград-Волинський район) |
Район лежить у межах Рокитнівської рівнини, яка перетинається річками Льва і Ствига та їх притоками і є частиною Поліської низовини. Тут поширені мореннозандрові і денудаційні форми рельєфу.
Цей тип рельєфу утворився при взаємодії основних морфоструктур: Українського щита, Волино-Подільської плити, Поліської морфоструктури і Турівської депресії з екзогенними факторами, серед яких визначальним є діяльність материкових льодовиків і талих льодовикових вод. Рівнинний характер рельєфу і незначний ухил поверхні зумовлюють повільну течію у річках і недостатню дренацію поверхневих та підземних вод, що спричиняє надмірне зволоження і заболочення території.
Корисні копалини головно будівельні матеріали, численні родовища гранітів та кварцових діоритів, розробляються родовища габро. Значними є запаси дрібних кварцових пісків, глини, каоліну та торфу.
Клімат району помірно континентальний з теплим вологим літом і порівняно м'якою зимою. Основними кліматоутворючими факторами є сонячна радіація, що особливо ефективна в теплий період року, атмосферна циркуляція, що переважає в холодний період, і характер земної поверхні. Великий вплив на клімат регіону мають континентальні повітряні маси, що формуються над рівнинами Євразії, а також океанічні повітряні маси з Атлантичного океану і арктичних морів.
Середня температура повітря становить 6,6…6,8 °С. Найтеплішим місяцем є липень — +18,5 °C, найхолоднішим — січень — −4,4…-5,6 °С. Середньорічна кількість опадів досягає 600…700 мм. Вегетаційний період починається з квітня і триває по листопад.
Рокитнівський район — один із найвологіших на Поліссі. М'яку і коротку зиму змінює затяжне і спекотне літо, тут випадає достатня, інколи надмірна кількість опадів, необхідних для багатьох порід дерев і чагарників: сосни звичайної, ялини європейської, дуба черешчатого, вільхи чорної, берези повислої, осини, горобини звичайної, азалії понтійської та інших, великі запаси ягідників журавлини, зокрема рідкісного виду — журавлини дрібноплідної.
Район унікальний казковою природою і мальовничими краєвидами. В районі є 32 природно-заповідних об'єкти, загальна площа яких становить 25 % заповідного фонду області. Найвідоміші серед них: державний заповідник «Сира Погоня», цінний унікальним верховим болотом і державна пам'ятка природи «Юзефінська Дача», де росте 1300-літній дуб — одне з найстаріших дерев України, дендропарк Рокитнівського ДЛГ, Осницьке водосховище.
Рівненський (частина).
Білинський, Більський, Глиннівський, Грабунський, Єльнівський, Залавський, Карпилівський, Мушнянський, Плавський.
Масевицький, Урочище «Старики», Осницький.
Урочище «Нетреба» (загальнодержавного значення), Юзефинська Дача (загальнодержавного значення).
Відпочинок, Діброва, Еталонні соснові насадження, Закопища, Лісонасіннева ділянка соснового лісу, Мушнянське, Острівні дубові насадження, Печорки, Природні соснові насадження, Самити, Соловейки, Ствига, Франкове.
Уперше поселення Рокитне згадується в описі маєтностей українських магнатів середини XVI століття. З часу заснування і аж до 1922 року селище було відоме як Охотникове. Походження цієї назви насамперед пов'язували з іменем власника земель. Новий етап розвитку селища розпочався у 1888 році, коли бельгієць Розенберг викупив невелику ділянку з кварцовими пісками на околиці с. Рокитне. Ці піски придатні для скловаріння, а тому тут були всі необхідні умови розпочати, нехай і примітивне, виробництво гути. Це стало поштовхом для швидкого розвитку селища, і у 1898 році було засновано склозавод і укладено договір про постачання посуду головному управлінню державної винної монополії. У 1900 році прокладено залізницю Київ—Ковель. Колія проходила через селище, і таким чином з'явилася залізнична станція «Рокитне», що позитивно позначилося на розвитку промисловості краю. За Ризьким мирним договором, у 1921 році Охотникове відійшло до Польщі. Через рік селище перейменували на Рокитне, а залізнична станція дістала назву Рокитне-Волинське.
У вересні 1939 року Рокитне в складі Західної України було приєднане до УРСР, а згодом, у січні 1940 р., стало районним центром.
За даними районного відділу МДБ станом на квітень 1948 року з району було виселено 173 родини «бандпосібників» і націоналістів[3]. У 1950 році почалася нова кампанія з виключення з колгоспів «бандпосібницьких» родин, станом на 20 червня 1950 року в Рокитнівському районі було виключено 29 родин (такі виключені родини надалі підлягали виселенню за межі УРСР)[3].
Населення району на 1 квітня 2013 року становило 54 557 осіб, в тому числі: міського населення — 18 %, сільського — 82 %. Рокитнівський район є одним з небагатьох районів України, які протягом останніх десятиліть мали стабільне зростання населення.
Динаміка чисельності населення Рокитнівського району:
Рокитнівський район має найвищу в Україні народжуваність — 25,8 на 1000 осіб у 2012 році і порівняно низьку смертність (11,1 у 2012 році). Природний приріст у Рокитнівському районі є одним з найвищих в Україні і у 2012 році становив +14,7 осіб на 1000 осіб (в Україні −3,1). У 2012 році народжуваність перевищувала смертність на 796 осіб (у 2008 — на 569).[4]. Для району характерний міграційний відтік населення, який у 2009 році склав 216 осіб (у 2008—221), що становить близько 30 — 40 % від природного приросту.[5]
На кінець 1945 року з Польщі до Рокитнівського району за планом мали переселити 3332 особи.[6]
Особливістю Рокитнівського району є і його національний склад, який характеризується найвищою в Україні часткою білорусів серед населення. За переписом 2001 року білоруси становили 15,4 % населення району (у 1989 — 20,0 %) і зосереджувались переважно у північній частині району, яка межує з Білоруссю. Найбільше білорусів проживає у селах Біловіж, Блажове, Вежиця, Єльне, Мушні, Купель, Хміль, Грабунь, Познань, Кам'яне, Будки-Кам'янські, Переходичі, Старе Село.[7]
Більшість населення району 83,6 % складали українці. Українці переважають у центральній та південній частині району. Росіяни (0,4 %) та поляки (0,4 %) проживають переважно у селищах району — Рокитному та Томашгороді.[8]
Динаміка національного складу населення Рокитнівського району за даними переписів, %[9][10]:
| 1959 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|
| українці | 78,1 | 78,2 | 83,6 |
| білоруси | 17,5 | 20,0 | 15,4 |
| росіяни | 2,1 | 1,0 | 0,4 |
| поляки | 1,8 | 0,7 | 0,4 |
Рідна мова населення за даними перепису 2001 р.[11]
- українська — 99,30 %
- російська — 0,43 %
- білоруська — 0,19 %[12]
- польська — 0,03 %
Мовний склад району станом на 2001 р.:
| українська | російська | білоруська | польська | |
|---|---|---|---|---|
| Рокитнівський район | 99,3 | 0,4 | 0,2 | 0,0 |
| смт. Рокитне | 98,3 | 1,5 | 0,1 | 0,0 |
| смт. Томашгород | 98,0 | 1,2 | 0,1 | 0,6 |
| Біловізька с-да | 99,7 | 0,3 | - | - |
| Березівська с-да | 99,5 | 0,3 | 0,1 | - |
| Блажівська с-да | 99,9 | 0,1 | - | - |
| Борівська с-да | 99,7 | 0,2 | 0,0 | - |
| Вежицька с-да | 99,8 | 0,1 | 0,2 | - |
| Глиннівська с-да | 98,7 | 0,2 | 1,0 | - |
| Кам'янська с-да | 99,3 | 0,3 | 0,4 | - |
| Карпилівська с-да | 99,8 | 0,1 | 0,1 | - |
| Кисорицька с-да | 99,7 | 0,2 | 0,0 | - |
| Масевицька с-да | 99,6 | 0,3 | - | - |
| Рокитнівська с-да | 99,8 | 0,2 | 0,0 | - |
| Сновидовицька с-да | 99,6 | 0,3 | - | - |
| Старосільська с-да | 99,3 | 0,2 | 0,4 | - |
| Томашгородська с-да | 99,9 | - | 0,0 | - |
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[13]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 25 387 | 7457 | 4526 | 7428 | 3967 | 1943 | 66 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 26 537 | 7066 | 4497 | 6589 | 4654 | 3560 | 171 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Основний напрям економіки регіону — аграрний, у районі діють 19 підприємств сільського господарства. Також працює 8 промислових підприємств, продукцією яких переважно є будматеріали, добре розвинуте лісництво.
Територією району проходить автошлях М07 E373.
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Рокитнівського району були створені 43 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 70,15 % (проголосували 25 617 із 36 520 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 37,40 % (9 580 виборців); Юлія Тимошенко — 28,02 % (7 178 виборців), Олег Ляшко — 16,36 % (4 192 виборців), Сергій Тігіпко — 4,56 % (1 167 виборців), Анатолій Гриценко — 3,14 % (804 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,79 %.[14]
У Рокитнівському районі Рівненської області нараховується 21 пам'яток історії.
- Берташ Василь Михайлович — український політик, Заслужений будівельник України.
- Дарованець Олександр Ярославович — кандидат історичних наук.
- Наливайко Степан Іванович — сходознавець-індолог, перекладач, член Національної спілки письменників України.
- Попок Руслана Володимирівна — Заслужений працівник культури України, художній керівник народного аматорського театру мініатюр Рокитнівського районного будинку культури.
- Сич Олександр Максимович — український політик, кандидат історичних наук.
- Сулковський Павло Гнатович — Народний депутат України IV, V та VI скликань.
- Тарас Бульба-Боровець (1908—1981) — діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ».
- Василевська Ванда Львівна (1905—1964) — польська та радянська письменниця, громадська діячка.
- Дем'янчук Григорій Семенович (1936—2001) — український журналіст, краєзнавець, письменник, Заслужений журналіст України.
- Охріменко Григорій Васильович (нар. 1950) — відомий український археолог, дослідник праісторії історичної Волині та Волинського Полісся.
- Прищепа Богдан Анатолійович (нар. 1957) — український археолог і громадський діяч.
- Толпа Станіслав (1901—1996) — польський вчений-ботанік, професор.
- Тутковський Павло Аполлонович (1858—1930) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української та Білоруської академій наук і Наукового товариства імені Шевченка.
- Тютюнник Юрій Йосипович (1891—1930) — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.
- Чубинський Павло Платонович (1839—1884) — український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
- ↑ Розпорядження Президента України від 12 жовтня 2020 року № 490/2020-рп «Про звільнення В.Мініча з посади голови Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області»
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
- ↑ а б Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 9—10, 15. — (Реабілітовані історією)
- ↑ Природний рух населення Рівненської області у 2009 році[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Міграція населення Рівненської області у 2009 році[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Збірник праць кафедри української преси. — Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2000. — Т. 3. — С. 182.
- ↑ Білоруська Україна. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 3 вересня 2010.
- ↑ Результати перепису населення 2001 року. Національний склад [Архівовано 25 січня 2010 у Wayback Machine.].
- ↑ Кабузан В. М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/rivne/
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
- ↑ Незважаючи на те, що білоруське населення розмовляє діалектом, ближчим до білоруської мови, на переписах 1959 і 2001 р. білоруську мову назвали рідною дуже невелика частка білорусів, переважно вихідці з Білорусі, тоді як майже всі місцеві білоруси декларували рідною українську.
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Рівненська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001].
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 13 березня 2016.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
| Смт | |
|---|---|
| Села | Березове • Біловіж • Більськ • Блажове • Борове • Буда • Будки-Кам'янські • Будки-Сновидовицькі • Вежиця • Глинне • Грабунь • Дерть • Дроздинь • Дубно • Єльне • Заболоття • Залав'я • Кам'яне • Карпилівка • Кисоричі • Купель • Лісове • Масевичі • Мушні • Нетреба • Обсіч • Олександрівка • Осницьк • Остки • Переходичі • Познань • Рокитне • Сновидовичі • Старе Село • Старики • Томашгород • Хміль |
